Шооо? Сум? Смуток? Сльози? –Ні! Це не про мешканців Херсонщини! Всі хто пережив вторгнення та окупацію стали вдвічі більше цінувати життя.
Лозунг «Безглуздя та відвага», жити а не виживати – це гасло місцевих активістів, волонтерів та представників громадської організації пана Дмитра та пана Ворона. (Доречі Ворон це звісно псевдонім, але він так закріпився за чоловіком що тепер це друге його імя.). Двоє товаришів активно волонтерять та постійно потрапляють в численні пригоди.
Чому кавунчик спитаєте ви? Все просто: на запитання «Де ж тепер будете кавуни брати?» хлопці не вагаючись вирішили створили свій власний. А для того щоб їх витвір постійно курсував по області звернулись за реєстрацією до місцевого сервісного центру МВС.
Все зроблено максимально швидко – 30 хвилин і комплект номерних знаків разом з свідоцтвом про реєстрацію вручені власникам. А ось фотосесія зайняла дещо більше часу, адже всі відвідувачі хотіли світлину на фоні такої дивини.
Але це ще не кінець історії. Цікаві пригоди трапляються з цікавими людьми. Поспілкувавшись ближче виявилось що хлопці брали активну участь в порятунку лами. Так, так саме лами. До війни Ромчик (таке прозвисько дали йому рятівники) мешкав у місцевому контактному зоопарку. Одразу після вторгнення, тварини що раніше приносили радість Хрсонцям, в прямому сенсі опинились на вулиці. Де Ромчика і зустріли рятівники. Йому облаштували просторий та теплий загін в одному з приватних будинків і постійно приносили різні смаколики. Виводили на прогулянки з місцевими дітлахами та всіляко розважали. Він дійсно став місцевим улюбленцем та свого роду антистресом у ті часи. Все було гаразд допоки про ламу не дізнались росіяни і не вивезли його в невідомому напрямку.
Ось така цікава історія, яка впевнені матиме щасливий кінець. Бо ми знаємо і віримо в перемогу та повернення додому всіх хто був вимушений його покинути.
RemasterDirector_18da6b0cf
